Відеоігри – це найкраща соціальна мережа?

Вони перестали бути усамітненим заняттям відлюдників. Нові ігри розроблені для того, щоб проводити час із друзями.

 

Чому люди грають у відеоігри? Відповідей на це питання так само багато, як і самих геймерів: хтось хоче втекти від реальності, хтось – розслабитись, вбити час, хтось – сконцентруватись чи відчути свою могутність. Однак, здається, є причина, яка стає все більш поширеною, і це – проведення часу із друзями.

Відеоігри нерідко вважались усамітненим заняттям відлюдників – чимось на кшталт «ігрового майданчика на одного», однак сьогодні багато найкрутіших ігор розроблені, в першу чергу та головним чином, як засіб соціальний, метою якого є налагодження зв’язків та об’єднання людей. І оскільки ці ігри практично завжди побудовані на певного роду насильстві, їх часто розробляють із врахуванням кращих методів стимулювання цивілізованої поведінки, ніж в соціальних мережах, з якими вони конкурують.

Візьмемо, наприклад, Anthem, яку було випущено цього року студією BioWare, що розробила дві найбільш стійкі одиночні сюжетні франшизи у світі ігор – Mass Effect та Dragon Age. В ці останні ігри ви граєте самостійно, абстрагуючись від решти світу.

Що ж стосується Anthem, то вона в першу чергу є онлайн-грою для кількох гравців. Для багатьох геймерів це стало приводом для розчарування. Разом з тим акцент на командній грі через мережу є ознакою того, що відеоігри із гіперсфокусованого усамітненого заняття перетворюються на стабільний соціальний простір.

Кожна місія в Anthem розрахована на групу гравців. Ви можете грати з друзями чи зі сторонніми людьми, яких для вас визначила гра.

Як і в багатьох сучасних відеоіграх, в Anthem все обертається навколо стрілянини. Головними героями тут виступають футуристичні солдати-найманці, вдягнені у захищені бронею металеві костюми, яких можна обирати та наділяти певними якостями на власний розсуд. Ці вояки потрапляють у величезний світ, де повним-повно ворогів-інопланетян. Ця гра змушує вас відчувати себе Залізною людиною, яку висадили на планеті із фільму «Аватар» і якій доручили розгадати чужоземні загадки Всесвіту. Що стосується місцевості, пізнаваного простору з індивідуальними візуальними особливостями, то вкритий зеленню та повний печер світ здається практично реальним.

Разом з тим геймплей є достатньо одноманітним. За знищення ворогів та виконання місій гравці отримують нескінченно нову і трохи потужнішу зброю та костюми або, на мові відеоігор – «лут», що розподіляється з алгоритмічною рандомністю. Це як грати у віртуальні ігрові автомати.

Найефективнішим способом отримати винагороду є командна робота. Гра дозволяє геймерам обирати та модифікувати бойові костюми під назвою «Джавелін» та створювати загони з персонажами різноманітної спеціалізації, від знахарів до дикунів та воїнів, що б’ють ворогів з далекої відстані. Окрім цього, вміння працювати в команді винагороджується у грі за допомогою системи комбінацій, яка дозволяє одному гравцеві, скажімо, заморожувати одного з гігантських монстрів чи підпалити загін злодіїв низького рівня на полі бою, внаслідок чого інший гравець отримує можливість наносити противнику додаткові пошкодження. Мурашки біжать по шкірі кожного разу, коли хтось із групи блокує смертоносного павука у крижаному сяйві, роблячи все можливе для того, щоб я з легкістю його прикінчив. Це гра, яка заохочує хорошу взаємодію з іншими гравцями, включаючи наспіх зібрані групи анонімних незнайомців в онлайн-просторі.

Щоб налагодити певного роду комунікацію, необхідну для координації дій команди, такі ігри, як Anthem, пропонують гравцям спілкуватись в чаті за допомогою мікрофону.

Відключивши гарнітуру, ви можете спілкуватись за допомогою набору емоцій – жестів та поз, які ваш аватар може показувати/приймати, якщо ви натиснете певну клавішу. Ви можете з ентузіазмом «дати п’ять», відсалютувати на знак поваги чи виконати безглуздий танець. Зазвичай ці жести використовуються, коли команда-переможець збирається разом після успішного виконання місії, метою якої було скинення титана чи розміщення та забезпечення безпеки якоїсь магічної штуки.

В ще одній онлайн-стрілялці, що нещодавно побачила світ, The Division 2 гравці отримують винагороду за спільне виконання танцю чи синхронну жестикуляцію. Якогось особливого сенсу в цьому танці немає: виконувати місії чи знищувати ворогів він не допомагає. Насправді танець не несе в собі жодного значення в ігровому світі, у на дивовижно реалістичному макеті Вашингтону, зруйнованому війною в найближчому майбутньому.

Ці спеціальні можливості існують частково у відповідь на вимогу фанів: перед виходом Anthem її творці об’явили про те, що на прохання перших тестувальників геймплею доповнять гру «хабом для спілкування». Окрім цього гру наділено такими функціями, оскільки розробники намагались підтримати культуру єдності та цивілізованості. Ще один шутер, який з’явився нещодавно та розрахований на багатьох гравців, Apex Legends дозволяє геймерам спілкуватись за допомогою системи «пінгів» (сигналів для привернення уваги товаришів по команді), яка являє собою безмовні графічні команди, які не лише допомагають подолати мовний бар’єр, але й обмежують можливість нанесення образ під час гри.

Такі заходи не завжди працюють: закінчений мудак завжди знайде спосіб облити людину брудом, особливо у голосовому чаті. І, як і на всіх інших інтернет-майданчиках, де присутні головним чином чоловіки, об’єктом таких образ частіше за все стають жінки. Однак ці образи різко контрастують зі звичайною нерегламентованою жорстокістю, яка є такою поширеною на інших просторах інтернету, як наприклад, в Twitter.

Призначення онлайн-майданчика особливо реалізується у чомусь такому, як Fortnite. Звісно, це гра, де «всі грають проти всіх». Її головною метою є винищення всіх інших гравців (чи групи гравців), щоб залишитись останнім з тих, хто вижив. Щоб дійсно пізнати людину, іноді здається, що її треба вбити у віртуальному світі, і тим не менш це не просто змагання, а досвід взаємодії в соціумі, віртуальна платформа для спілкування та балачок із друзями і сторонніми людьми. Гру поділено на сезони, характерними особливостями яких часом виступають особливі події (такі як запуск ракети), які сприяють досягненню одразу двох цілей: проведенню структурних змін у грі та ритуалів спільноти.

Для багатьох завзятих геймерів Fortnite – це спільнота, віртуальний «третій світ», свого роду Starbucks.

Чи, можливо, черговий Facebook. Інші ж зауважують, що Fortnite – це здебільшого соціальна мережа, а не гра; її основним конкурентом може виступати Instagram. Подібно до інших соціальних мереж ці ігри поєднують в собі переключення уваги та спілкування; люди розмовляють про гру, так, проте вони також діляться з-поміж іншого інформацією про своє реальне життя.

Ви можете вважати цю гру твіттером, тільки з анімаційними ракетними установками – ну і трохи меншим градусом тролінгу.

Я дуже оцінив те, як інтернет-ігри допомагають людям знаходити нових друзів та зближуватись з тими, які вже є. Ще в коледжі деякі люди з мого найближчого та постійного оточення цілими ночами залипали на Counter-Strike, одній з перших стрілялок на конкурентній основі. Ми більше не граємо разом, проте практично щодня робимо розсилки по електронній пошті в групу, яка носить таку ж назву, як і наша команда в Counter-Strike. Понад десять років ми користуємося цим списком адресатів, щоб обговорити все, починаючи з радощів шлюбу і дітей та закінчуючи перипетіями на роботі, непорозумінням із батьками та останніми новинами у світі політики, кіно і, так, відеоігор. Ігри закінчились, проте спілкування та дружба залишились та стали навіть більш тісними.

Спочатку ми грали у відеоігри тому, що були друзями, а зараз ми залишаємося друзями тому, що грали у відеоігри. Гра для нас не була способом утекти від суспільства, вона стала своєрідним порталом до нього. Тому, так, відеоігри – це сучасні віртуальні майданчики для відпочинку та розваг, проте, як і на майданчиках в реальному світі, там часто краще за все грати в компанії.