Будьте уважні. Мистецтво спостереження

Роб Уокер пропонує нам поглянути на навколишній світ свіжим поглядом крізь призму його книги вправ, викликів та спостережень.

Ви коли-небудь бачили під час відеодзвінка в Zoom, як хтось із співрозмовників п’є з чашки? Я також. Однак пройшло багато часу, доки я дещо зрозуміла: дно чашки – це чудове місце для розміщення якогось малюнку чи логотипу. Ось вам і втрачені можливості! Так сталось, що я тоді якраз читала книгу Роба Уокера (Rob Walker) «Мистецтво спостереження: 131 спосіб запалити креативність, знайти натхнення та задоволення у повсякденному житті» («The Art of Noticing: 131 Ways to Spark Creativity, Find Inspiration, and Discover Joy in the Everyday»). Вона змусила мене задуматись, що ще такого очевидного я ніколи раніше не помічала.

Уокер, за професією журналіст, який пише на теми дизайну, технологій, бізнесу та мистецтва, пропонує нам поглянути на навколишній світ свіжим поглядом крізь призму його книги, у якій він дає багато порад, викликів та вправ, які допоможуть вам доволі легко стати спостережливішим. Уокер наводить приклади з літератури, досліджень та інших книг для підтвердження своїх припущень. У цій статті ми розглянемо найкращі, на нашу думку, моменти, які дозволять вам розвинути свої навички та розробити нові стратегії спостереження.

Ні в якому разі не намагайтесь робити усе одразу. Візьміться за одну ідею і подивіться, куди вона вас заведе. Або ж щодня тестуйте один із методів протягом місяця, а потім переходьте до іншого.

Помічайте речі, яких не бачать інші люди

Декілька років тому Уокер займався проектом у Сан-Франциско. У нього було обмаль часу на те, щоб подивитись визначні місцями, а тому він вирішив шукати камери відеоспостереження. Він починає книгу з поради «шукайте предмети навколо», наголошуючи на тому, що це заняття не повинно мати глибокий смисл. Пошук камер був скоріше цікавою вправою, ніж реальним дослідженням. Він підійшов до цього, як до гри, мета якої полягала, в першу чергу, у тому, щоб розважитись.

«Подивіться, як зміниться ваше розуміння зв’язку з повсякденними предметами та як це, у свою чергу, вплине на ваш творчий процес».

Коли мова заходить про свідоме спостереження, Уокер говорить про силу вибору «повсюдних речей, які сприймаються як належне». Цю думку він запозичує у Джорджа Нельсона (George Nelson), автора книги «Як бачити» («How to See»), який довгий час був директором з дизайну у виробника меблів Herman Miller. Нельсон фотографував світ навколо себе, зокрема каналізаційні люки, перехрестя, міські годинники, стрілки та навіть сліди взуття. Спробуйте щось подібне і подивіться, як зміниться ваше розуміння зв’язку з повсякденними предметами та як це, у свою чергу, вплине на ваш творчий процес.

Малюйте те, що бачите

Сьогодні фотографія – це наш стандартний режим, адже у всіх нас є камера у телефоні. Замість того, щоб сфотографувати щось цікаве, спробуйте наступного разу намалювати це. Для цього не потрібно мати художню майстерність або показувати комусь свій малюнок.

Коли вам нудно і ви тягнетесь за телефоном, краще візьміть у руки блокнот (це може бути якийсь дешевенький записник розміром з ваш телефон). Не треба малювати все підряд, малюйте щось одне. І малюйте це щодня, доки ваш блокнот не закінчиться.

Приміром, намалюйте по пам’яті останню кімнату, у якій ви знаходились. Як тільки закінчите, поверніться до неї і подивіться, наскільки точно ви все відтворили.

Ходіть різними дорогами

Замість того щоб використовувати Google Maps, аби не загубитись, спробуйте повзаємодіяти зі світом і дістатись кудись самотужки. Ви можете наперед глянути, як туди пройти, але під час руху не користуйтесь будь-якими цифровими пристроями для орієнтації у просторі. Орієнтуватись на місцевості без будь-якої цифрової допомоги може бути складно і страшнувато, однак це може змінити те, як ви відчуваєте та взаємодієте з вашим оточенням.

«Що станеться, якщо ви зміните ваш звичний спосіб творчості?»

Подібним чином, хорошою практикою буде стряхнути рутину і піти іншою дорогою до магазину чи парку. Наступного разу, коли ви будете прямувати до часто відвідуваного місця, спробуйте обрати інший шлях. У своїй книзі Уокер зауважує, що цю пораду Джима Коудала (Jim Coudal) можна застосувати і до творчого процесу. Спробуйте робити ескізи на папері, якщо ви зазвичай користуєтесь цифровими засобами, або ж проводити брейншторм по телефону під час прогулянки, а не у форматі відеочату. Що станеться, якщо ви зміните ваш звичний спосіб творчості?

Подивіться на світ очима інших людей

Коли ми дивимось на світ з позиції іншої людини, це додає свіжості нашому погляду. Уокер згадує книгу Джона Бергера (John Berger) «Способи бачити» («Ways of Seeing»), у якій автор говорить про те, що діти – найчесніші та найгостріші спостерігачі, які водночас проникливі та наділені багатою уявою. Аби перемкнутись у цей режим, зупиніться і запитайте себе: «А що б тут побачила дитина?». Окрім цього, спробуйте подивитись на певні ситуації з точки зору історика, імпровізатора, вуличного художника або навіть поганого гостя.

Або ж спробуйте прогулятись рідним містом з експертом у якійсь сфері, приміром ботаніка, геологія чи книговидання. «Домовтесь про зустріч і дозвольте іншим направляти вашу увагу. Дослідіть знайомий світ з незнайомої позиції», – радить Уокер. По мірі збільшення ваших інтересів, продовжуйте пірнати глибше у вивчення назв рослин або будь-чого, що часто трапляється вам на очі, однак про що ви мало чого знаєте.

Ви також можете прогулятись з кимось мовчки, а потім поділитись одне з одним своїми спостереженнями.

Пробудіть ваші відчуття

Під час спостереження ви можете задіяти свої відчуття: слух, зір, запах, смак та дотик. Наприклад, спробуйте скласти перелік та описати усі звуки, які ви чуєте щодня, займаючись власними справами. Ви можете піти далі і спробувати оцінити ці звуки, як критик, або ж створити карту того, що ви спостерігаєте. Ви можете повторювати або ж замінити цю вправу будь-яким іншим з ваших відчуттів.

«Ми не бачимо почуття, однак можемо їх відчути».

Ось що говорив на цю тему Ернест Хемінгуей: «Зайшовши до кімнати і вийшовши з неї, ви повинні бути здатні відтворити усе, що ви там бачили. Більше того, якщо у вас виникло якесь почуття у тій кімнаті, ви повинні знати напевне, через що саме воно у вас виникло. Спробуйте це на практиці». Візьміть це на замітку і подумайте, як якесь місце змушує вас почуватись. Ми не бачимо почуття, однак можемо їх відчути. Віддайтесь своїм відчуттям.

Цінуйте ніякові моменти

Спостерігач не завжди знаходиться в особистій зоні комфорту. Вам може бути навіть трохи дискомфортно, якщо ви змусите себе повністю віддатись прийому їжі – без телефону або якогось чтива. Ми нечасто знаходимось наодинці у публічних місцях, але це також може відкрити вам очі на багато речей.

Сповнений натхнення після прочитання книги «Сприймаємо речі серйозно» («Taking Things Seriously»), у якій письменники та дизайнери діляться своїми роздумами про незвичайні об’єкти, Уокер пропонує знайти найдивнішу річ у кімнаті та задати собі питання: «Ну і до чого вона тут?». Це щось на кшталт способу розрядити будь-яку ситуацію, у якій би ви не знаходились.

Досліджуйте власні ідеї спостереження

Не існує єдиного способу спостереження та дослідження навколишнього світу. Виклик частково полягає у тому, щоб не лише помітити те, за чим ви спостерігали, а й те, за чим ви не спостерігали. Як пише Уокер, нас повинні змушувати задумуватись речі, які усі інші випускають з уваги.

Уокер заохочує розвивати викладені в книзі ідеї на практиці або ж навіть придумати власні вправи для поглиблення своїх досліджень. «Просто спробуйте», – пропонує він у епілозі.