Видимість або сутність: що насправді робить нас щасливими?

У пошуках щастя ми часто плутаємо зовнішній вигляд та досвід, який за ним стоїть. Це особливо правда, коли справа доходить до нашої домівки. Якщо ми хочемо досягнути апогею щастя, нам необхідно навчитись правильно розставляти пріоритети.

***

Усі ми намагаємось приймати рішення, які наближають нас до щастя. Проблема в тому, що ми не зовсім правильно розуміємо, яким чином наші рішення впливають на наш добробут, і, врешті-решт, приймаємо ті, які мають протилежний ефект. Ми купуємо речі, які повинні нас надихати, однак натомість пригнічують нас. Знання  типових помилок, які люди роблять при пошуку щастя (особливо тих, які здаються цілком адекватними), може допомогти нам покращити якість життя.

Існує давній вислів, що щасливими нас робить досвід, а не речі. Але знати певну філософію не означає жити, керуючись нею. В одному це проглядається особливо чітко – у виборі місця проживання. Вам може здаватись, що зовнішній вигляд будинку неабияк сприяє вашому щасливому проживанню у ньому. Як би не так! Досвід, який ви отримуєте від жилого простору, набагато важливіший його вигляду ззовні.

 

Вплив зовнішнього вигляду

У своїй книзі «Щасливе місто: як міське планування змінює наше життя» Чарльз Монтгомері (Charles Montgomery) досліджує помилкове уявлення про те, як наше оточення та маршрути, якими ми рухаємось містом, впливають на наше щастя.

Наприкінці першого навчального року у Гарварді студенти дізнаються, у якому гуртожитку вони житимуть до кінця свого навчання в університеті. Місця розігруються в лотерейному порядку, тому студенти не можуть вплинути на те, куди їх розподілять. Гуртожитків Гарварду багато, і всі вони відрізняються за дизайном, розміром, зручностями, віком, місцезнаходженням та загальним престижем. Студенти дуже серйозно відносяться до розподілу по гуртожиткам, адже це неабияк вплине на їхній університетський досвід. Та чи дійсно вплине?

Монтгомері наводить у приклад два гарвардські гуртожитки. Лоуел Хаус (Lowell House), неймовірної краси будівля з червоної цегли з багатою історією, вважається найпрестижнішим. Студенти готові віддати усе, аби там жити. Хіба можна сумувати, коли ти живеш у такому шикарному будинку?

В той час Метер Хаус (Mather House) – це просто бетонна вежа, яка мало у кого викликає захоплення. Ніхто не прагне жити саме тут. Більшість студентів моляться на кімнату в Лоуел Хаусі, і надіються, що їх омине доля жити в Метер Хаусі, оскільки їм здається, що їхній досвід навчання в університеті буде настільки ж жахливим, як і вигляд цього гуртожитку. (Варто зазначити, що хоча будівлі і відрізняються за зовнішнім виглядом, умови проживання у всіх гуртожитках практично однакові. Метер Хаус також не виняток.)

Психолог Елізабет Данн (Elizabeth Dunn) звернулась до групи першокурсників з проханням спрогнозувати те, як кожен із існуючих гуртожитків може вплинути на їхній досвід у Гарварді. Після повторного опитування через певний час вона порівняла їхній фактичний досвід із початковими прогнозами.

“Результати здивують багатьох першокурсників Гарварду. Студенти, яких направили в ті гуртожитки, які здавалися їм жахливими, виявилися щасливішими, ніж вони очікували. А студенти, які поселились у найбажаніших будівлях, виявились менш щасливими, ніж очікували. Живеться в Лоуелл Хаусі просто нормально, як і в ненависному Метер Хаусі. Тобто загалом найпрестижніші гуртожитки ніяк не ощасливлюють своїх мешканців. ”
Автор: Монтгомері

Чому студенти попадались в цю пастку і витрачали стільки сил та енергії, переймаючись через розподіл по гуртожиткам? Елізабет Данн прийшла до висновку, що «вони надавали завеликого значення очевидним відмінностям між гуртожитками, таким як місцезнаходження та архітектурні особливості, та замалого значенням іншим речам, які не так вже й сильно відрізнялись, а саме почуттю колективу та якості стосунків, які зав’язуються із співмешканцями гуртожитку».

На запитання, що важливіше – стосунки чи архітектура, більшість з нас, звичайно ж, відповість стосунки. Однак наша поведінка не завжди відображає цю позицію. Пані Данн також зазначає, що:

Це стандартна підміна зовнішніх та внутрішніх якостей: ми можемо невпинно наголошувати на тому, що досвід важливіший речей, однак живемо так, ніби самі в це не віримо.

Коли ми думаємо, що вигляд будівлі впливатиме на досвід проживання у ній, ми плутаємо карту з місцевістю. Архітектурна пишність швидко відійде на задній план. Важливим є щоденний досвід проживання у цьому місці, оскільки стосунки з людьми – це вагоміший фактор, ніж зовнішній вигляд стін. Близькість до друзів – ось що робить вас щасливим, а не старовинна цегляна кладка.

 

Вплив досвіду

До чогось ми звикаємо, до чогось – ні. Ми робимо велику помилку, припускаючи, що гарні речі варті того, щоб змиритись з негативним досвідом, до якого практично неможливо звикнути. Це, знову ж таки, трапляється, коли ми забуваємо, що повсякденна рутина відіграє ключову роль у нашому сприйнятті щастя.

Розглянемо приклад з передмістям. Монтгомері розповідає, що за останні декілька десятиліть багато американців виїхали з міст до околиць. Там вони мають змогу насолоджуватись великими садами, свіжоскошеним газоном, широкими вулицями з великим простором між будинками, додатковими спальнями і т.п. Міські жителі уявляли, як їм та їхнім сім’ям прекрасно житиметься у просторих, безпечних домівках. Однак американські міста, врешті-решт, сформувались за хибною логікою.

“Неокласична економічна теорія, яка домінувала у другій половині двадцятого століття, базується на припущенні, що ми усі можемо приймати хороші та практичні рішення... Але чим більше психологи та економісти вивчають зв'язок між прийняттям рішень та щастям, тим більше вони усвідомлюють, що це зовсім не так. Ми постійно приймаємо погані рішення… Наші далекі від ідеалу рішення допомогли сформувати сучасне місто і, відповідно, стиль нашого життя. ”
Автор: Монтгомері

За життя у передмісті доводиться платити свою ціну: довгий час у дорозі. Багато людей проводять цілі години за кермом, добираючись на роботу чи додому. Більше того, велика протяжність передмістя означає, що усе, починаючи з продуктового магазину і закінчуючи спортзалом, знаходиться на пристойній відстані. Ви з легкістю можете проводити весь свій вільний час у машині.

Добиратись кудись – це кошмар практично у всіх відношеннях. Чим більше часу люди проводять у дорозі, тим менше вони задоволені своїм життям. Ця невдоволеність передається навіть вашим партнерам, у яких також спостерігається погіршення настрою. У людей, які довго перебувають у дорозі, псується здоров’я через тривалу бездіяльність та стрес, який вони переживають, знаходячись у заторі. Складно знайти час та сили на такі речі, як заняття спортом або спілкування з друзями, коли ви завжди кудись чи звідкись їдете. Не говорячи вже про екологічні збори. Дорога загалом негативно впливає на психічне здоров’я.

“Людині, яка витрачає одну годину, щоб доїхати до роботи, потрібно заробляти на 40% більше грошей, аби бути настільки ж задоволеною життям, як людині, яка добирається на роботу пішки. Більше того, якщо ви не маєте сім’ї чи другої половинки, то заміна довгої поїздки на коротку прогулянку до роботи для вас матиме такий самий ефект, як закохатись. ”
Автор: Монтгомері

То чому ми припускаємось цієї помилки? Посилаючись на роботу психолога Даніела Гілберта (Daniel Gilbert), Монтгомері пояснює, що все зводиться до того, що ми думаємо, що звикнемо до дороги (досвід) і не звикнемо до кращих умов проживання (річ).

Коли насправді все навпаки. В той час як великий сад і додаткові спальні втрачають свою новизну, щоденна поїздка на роботу кожен раз трохи відрізняється від попередньої, тому ми ніколи не можемо повністю до неї звикнути. Існує прямий низхідний взаємозв’язок між часом в дорозі та задоволенням життям, а от прямої висхідної залежності між розміром будинку та задоволеністю життям немає. За словами Монтгомері, проблема полягає в тому, що ми постійно приймаємо рішення, які наводять на думку, що ми погано розрізняємо швидкоплинне та довготривале щастя. І постійно наступаємо на ті ж самі граблі.

У книзі «Щасливе місто» повно проникливих думок про зв’язок між місцем проживання та якістю життя. Зокрема, у ній йдеться про те, що міста часто сплановані на основі хибних уявлень про те, що робить нас щасливими. І щоб збільшити шанси на те, щоб знайти щастя, нам необхідно віддавати перевагу життєвому досвіду, а не речам, які нас оточують.

 

*Саме для вас щотижня ми обираємо і перекладаємо трендові бізнес статті з кращих світових видань: Entrepreneur, Harvard Business Review, Fast Company, The New York Times та ін. Якщо знаєте цікаві джерела або окремі статті — пишіть на цей мейл: marketing@coworkingplatforma.com, ми обов'язково їх візьмемо до уваги та перекладемо для нашої спільноти! Information makes the world go round!