«Тихий» режим або чому зірки Кремнієвої долини практикують безмовні медитації
Не лише генеральний директор Twitter Джек Дорсі практикує безмовні медитації в Бірмі; багато директорів компаній-розробників інформаційних технологій, а також вищий щабель економічної еліти реєструються на курс Віпасани – і до Кремнієвої долини надходять мільйони доларів.
Наш бірманський гуру, який віщає з того світу, наголошував на тому, що всі «дурманні речовини», починаючи з алкоголю та закінчуючи снотворним, категорично заборонені. Під час древньої бірманської медитативної практики Віпасани ми повторювали цю клятву, щиро бажаючи спробувати її виконати.
Коли через 10 днів «благородне мовчання» закінчується, випливає вся правда про те, що насправді коїться під час деяких з таких зльотів, як наш. Один з присутніх на сьомий день порушив мовчання, пояснюючи свій вчинок тим, що похід за «чарівними» грибами під час курсу медитацій вже відкрив «для нього всі двері» до «всіх всесвітів». Ще один вживав трохи ЛСД. Щоб вбити час, люди робили їстівні шедеври та вигадували примітивні ігри. «Зарядка» учасників курсу, які з пустими обличчями повільно намотували круги по мокрому від дощу полю, нагадувала сцену із серіалу «Ходячі мерці».
Привіт вам звідти, де стародавні традиції пересікаються з техно-орієнтованим способом життя: з американського «безмовного семінару». Медитація набула популярності. Відтепер це індустрія, яка стрімко розвивається та приносить мільярд доларів США. У 2017 році кількість американців, які практикують медитації, різко зросла до 14, 2% (у 2012 році ця цифра складала 4,1%). Таких додатків, як Headspace та Calm, стає все більше, причому деякі з них оцінюються в сотні мільйонів доларів.
Десятихвилинні ранкові медитації на телефоні – це щось на кшталт наркотика, який затягує на такі «безмовні» та все більш популярні зльоти, як курс Віпасани. Місця тут бронюються за кілька місяців, і по всій країні поряд з технічними центрами будуються нові приміщення.
У грудні минулого року я таки потрапив до списку учасників тренінгу з Віпасани в передмісті Орегона. Подивившись кілька відеокасет, записаних ексцентричним бірманським міліонером С.Н. Гоєнкою, присутні поринали в те, що він називав «звільненням розуму». Протягом 10 днів я уважно дивився на кору дерева, намагався не чесати свербляче обличчя та дістався тонких світів нудьги.
Також я дізнався, що не всі приходять на такі заходи в пошуках просвітлення.
Під’їжджаючи до комплексу, розташованого глибоко в серці села, що живе за рахунок лісозаготівлі, я не здивувався, коли побачив там звичайних вуйків, які займаються літотерапією нового покоління, та бородатих хіпстерів. Однак мене приголомшило те, що серед присутніх здебільшого були біженці з «північної частини Кремнієвої долини» – програмісти та капіталісти з Microsoft та Amazon.
Учасники курсу все менше дивляться в бік відомого в’єтнамського монаха Січа Хтата Нанха (Thich Nhat Hanh), і все більше – в бік Тіма Ферріса, гуру в питаннях, пов’язаних з гіперпродуктивністю. Для деяких з них, подібний досвід – це щось на кшталт ще одного лайфхаку, як наприклад, вживання кави з вершковим маслом (bulletproof coffee – з англ. «куленепробивна кава») чи прибирання в гаражі за методом Конмарі. Суворий розпорядок дня починався з удару в гонг о 4 ранку, і, приблизно через 11 годин сконцентрованого споглядання із закритими очима, закінчувався похмурою вечірньою бесідою на тему дхарми.
Для мене цей курс медитацій був важливим як кульмінація року, присвяченого душевному здоров’ю, протягом якого я подолав 2700 миль. Більшу частину свого життя я боровся з тривогою, яка не дозволяла мені спокійно дихати, змушувала гризти нігті та викликала біль у грудях. Завдячуючи їй я навчився трудовій дисципліні, щоб потрапити на юридичний факультет, однак разом з тим через неї я почав відчувати постійну невдоволеність всіма рішеннями, які я прийняв у житті. Я погодився приїхати на цей курс з подачі друга-туриста, який кричав: «Віпасана – найсильніший засіб, доступний людству».
Під час реєстрації було чутно багато розмов про програмне забезпечення та стартапи, але я, з чашкою чаю в руках, опинився в компанії вчителя хімії з Колорадо, дужого чоловіка з закрученими доверху вусами, дружина якого пройшла курс ще влітку.
Він як раз попереджав мене про те, що вже до завершення першої практики «нерухомого сидіння» у його дружини від болю по обличчю котилися сльози, коли нас перервав тридцять якийсь там за рахунком технарь у мішкуватій майці, який запевнив, що ми на правильному шляху.
«Всі дослідження свідчать про те, що користь від курсу медитативних практик головним чином залежить не від загальної кількості годин медитації, а від кількості годин, проведених на зльоті», – сказав він, пояснюючи причину свого прильоту з Сан-Франциско.
До кінця другого дня він зник, разом зі своєю подушкою, передбачливо прибраною під час перерви з тісної зали для медитацій.
«ВАШ РОЗУМ НЕ НАСТІЛЬКИ ПІДДАЄТЬСЯ КОНТРОЛЮ, ЯК ВИ ДУМАЄТЕ»
Колишній монах та інструктор Insight Meditation Society Алексіс Сантос (Alexis Santos), який сприяє проведенню медитацій по всій країні, казав, що перфекціоністи, які відвідують курс з метою «підвищення ефективності своєї праці», часто закінчують тим, що закопуються «глибше», стикаючись обличчям до обличчя зі своєю тривогою та страждаючи.
«Як тільки ти розпочинаєш курс, ти точно навіть не знаєш, куди потрапив, однак всі відкривають для себе майже одне й те саме, – відзначає Сантос. – Ти дізнаєшся, що не настільки контролюєш свій мозок, як гадав».
У деяких центрах вільних місць немає до грудня наступного року. За словами Сантоса «з роками інтерес до медитацій значно збільшився», і на курс, який проводився нещодавно за участі 100 осіб, припадало приблизно 500 людей, які очікували своєї черги.
Мій курс не був м’яким введенням у світ медитативних практик. Гоєнка жартував, що ми підписались на життя у медитативній в’язниці. Люди жили по 4 особи в кімнатах з поролоновими матрацами та холодною бетонною підлогою. Проте все ж один з моїх сусідів заявив, що карцер не повинен бути незручним, оскільки він не був таким під час розкішного перебування Аль Капоне у Східній державній в’язниці. І, незважаючи на те, що цей чоловік побажав «залишитись невідомим» та навіть зволів не називати свого імені, він казав, що ми «неправильно вчинили», що не привезли із собою власні матраци, банні халати та фільтри для води, як він.
А поки ми обговорювали суворий графік, Містер Х заявив, що планує пропустити більшість сидячих медитацій.
«Головне, чого я хочу, – це побути кілька днів без телефону».
На початку кожної групової медитацій, наш «наставник» з плоті та крові, урочисто загорнений у ковдру, сідав на поміст перед 60 новачками. Він натискав кнопочку «play» на iPod, і раптом серед нас починав лунати скрипучий голос Гоєнки: «Споооочатку заспокоооойтесь та звіііііільніть свій розуууууум». Він проводив свої уроки повністю у «науковій», а не релігійній манері, однак разом з тим було багато розмов про реінкарнацію, а також про те, що Будда, напевно, передбачив розвиток квантової механіки, не говорячи вже про величезну кількість пісень.
Суворий відео-наглядач попереджав, що «слабкі розумом» можуть спробувати «втекти», і стосовно втечі він мав рацію. Втікачів було багато, включаючи хлопця з тибетським татуюванням на руці, який на шостий день поїхав геть на своєму Subaru, а також чоловіка, який привіз із собою розкладний шкіряний трон (справжній продукт фірми Laz-E-Boy, розроблений для медитацій) та втік через вісім днів.
КВест джека дорсІ «У гонитві за рОзумом»
Незважаючи на їх безкомпромісний підхід до медитацій, в США функціонує 12 центрів в стилі Гоєнки, і вони продовжують відкриватись там, де ви, можливо, і сподівались. В минулому році концерн Bay Area Vipassana придбав земельну ділянку під будівництво нового приміщення прямо на півдні Кремнієвої долини, в м. Гілрой, яке обійдеться в понад 10 мільйонів доларів. Окрім цього, у передмісті Сіетла планується зведення комплексу, в якому буде 130 індивідуальних звуконепроникних «келій».
І хоча програма реалізується за рахунок благодійних внесків, такої речі, як безкоштовний вегетаріанський ланч, тут немає: за нього потрібно платити самостійно. Під час перерв я чистив туалети та крадькома дрімав. Останній ситний обід подавали об 11 ранку, хоча у другій половині дня для нових учнів (і лише для них) було передбачено по фрукту та чашці чаю. До кінця курсу деякі від нудьги викладали з яблук мандали.
Старанність, з якою виконуються медитативні практики, дещо не відповідає індустрії мобільних додатків, яка намагається зірвати покрив таємничості з медитації для новачків. Розробники додатку 10% Happier (за $99,99 на рік) називають його «медитацією для невгамовних скептиків».
Один із творців 10% Happier Бен Рубін (Ben Rubin) сказав, що більша розповсюдженість руху безоціночного усвідомлення приваблює на курс медитативних практик нову аудиторію, оскільки це, за його словами, «оптимізатор ефективності».
«Це ті, хто читає «The four-hour body» («Ідеальне тіло за 4 години на тиждень»), управлінці, любителі лайфхаків, здебільшого чоловіки від 25 до 45), – зауважує Рубін, який також є членом ради директорів Insight. – Їхня мета – досягнути межі ефективності в роботі, спорті та взаємовідносинах».
Генеральний директор Twitter Джек Дорсі, який цієї зими прилетів в Бірму, щоб пройти свій другий десятиденний курс медитацій, описав свій досвід з точки зору програмного забезпечення: «Єдина мета Віпасани – зламати ядро розуму і перепрограмувати його».
ризик виснажуючої нудьги
На четвертий день ми вивчали техніку по-гоєнські. По суті, це було МРТ. Гоєнка порадив нам, щоб ми всією групою сиділи (приблизно 16 годин) та працювали над «твердою рішучістю», щоб залишатись абсолютно нерухомими.
Приблизно через 20 хвилин після початку першої практики Віпасани у положенні сидячі я відчув приливи тривоги, оскільки мої ноги наповнились болем. Я гадав, що не витримаю цього, і все ж таки хвилини йшли одна за одною – і стало очевидно, що витримаю. Принаймні, коли спливла майже година, моя тривога пройшла, неначе камінь впав з душі. Це було маленьке, але вкрай важливе досягнення.
Однак емоційний вакуум було заповнено виснажуючою нудьгою. Кожного ранку я ставив перед собою задачу пройти кілька метрів порожньою лісною дорогою, щоб нагадати собі, що існує зовнішній світ. Мій сусід по кімнаті та за сумісництвом любитель розкошів Містер Х захопився жбурлянням паличок та різочок в баскетбольний кошик, стоячи на лінії штрафного кидка у банному халаті.
Центр медитативних практик виконував також функцію літнього табору, і комусь в голову прийшла ідея пограти в «боулінг» старими наполовину здутими баскетбольними м’ячами, які були розкидані в околишніх лісах. Виявилось, що якщо вдарити здутим м’ячем по кільком таким самим, абсолютно нічого не трапиться. Але ми були неначе в трансі. Ми повертали голови, захоплюючись нашим Прометеєм, який нізвідкіля приніс Спорт знову в наше життя.
«Переважній більшості людей [першого разу] буде вкрай складно», – зауважив Рубін, який поставив перед собою мету проходити курс медитативних практик не менш, ніж один раз на рік. – Ви сидітимете у тісному приміщенні та з’їжджатимете з глузду у власній голові».
Досвід, отриманий під час курсу, може бути таким сильним, що людям, які раніше мали проблеми із психічним здоров’ям, часто не дозволяють брати в ньому участь. Один з учасників тренінгу з Віпасани, який було проведено в Англії, нещодавно написав про те, що їхав звідти в наручниках після того, як в нього стався психічний припадок.
Враховуючи, що тільки додаток Headspace було скачано вже понад 40 мільйонів разів, подальше «зростання популярності» медитативних практик здається неминучим. Однак багато новачків або не знають, у що вв’язуються, або приходять із власною програмою дій.
Інструктор центру Insight в Кембриджі, Массачусетсі та автор нової книги, присвяченої медитації, Нараян Ліебенсон (Narayan Liebenson) зауважила, що якщо раніше подібні курси приваблювали здебільшого представників «контркультури», то останнім часом вона спостерігає більший інтерес з боку представників «традиційної культури».
На думку Ліебенсон: «Сьогодні все більше і більше людей не зовсім розуміють різницю між зменшенням рівня стресу та вченням Будди. Ми намагаємось вести роз’яснювальну роботу, щоб люди знали, що на них чекає, і для чого вони прийшли на цей курс».
За словами інструктора центру Insight, незважаючи на те, що тренінг з медитативних практик підходить не всім: «більшості людей в цьому світі було б дійсно корисно хоч раз у житті відвідати принаймні тижневий курс».
На дев’ятий день Містер Х нарешті склав до валізи свій фільтр. Напередодні я бачив, як він балакає зі своєю курткою. Порушуючи обітницю мовчання, він пояснив: «Гадаю, я пізнав істину». Він поклав на ліжко стодоларову купюру і, залишаючи за собою довгий брудний слід на траві, помчав на машині до головного корпуса, щоб забрати свою велику картонну коробку.
На 10й день обітниця мовчання знімається. Через кілька хвилин вдягнутий у сорочку з написом «Oxford University» програміст з Microsoft вже просив у куратора курсу номер телефону. Він виглядав нещасним, коли йому сказали, що ми повинні почекати ще один день.
В галасливій їдальні люди вже спілкувались та обмінювались візитівками. Я дуже хотів потеревенити з хлопцем, який весь тиждень кашляв поряд зі мною. Судячи з мішкуватої майки та дитячого лиця, я думав, що він – студент коледжу. Насправді ж виявилось, що він – венчурний інвестор, що проживає в Китаї. Він багато говорив про наркотики та сказав, що зацікавився медитацією після того, як під час незаконної церемонії на околицях Шанхаю спробував аяваску.
«Я хотів перейти на інший рівень, розумієш?»
На іншому рівні не завжди все йде, як по маслу. У своєму подкасті спеціаліст з покращення продуктивності Тім Ферріс розповідав про вживання під час свого курсу медитацій «грибів» у крихітних дозах. «І я вирішив, що краще вже зайти занадто далеко, аніж залишатись на задвірках». І він зайшов, годинами переживаючи дитячі травми.
Що стосується нашого любителя чарівних грибів, то він перед від’їздом передав одній жіночці записку, написавши, що спостерігав за нею весь тиждень, і що вона «виглядала сумною». Жінка від цього була не у захваті.
Серйозний на вигляд лісник з густою бородою сказав мені, що утік з релігійної секти у Пенсільванії. Він зацікавився «медитативними практиками» після того, як спробував в Орегоні законну марихуану, однак до втечі з секти його підштовхнув жорсткий підхід нашого вчителя.
«Це все: пісні, ритуали, ізоляція від інших людей. Я маю на увазі, що просто старший говорить нам, як думати і що робити. Це релігія для підлітків!»
Тим не менш, він сказав, що досягнув чогось на кшталт одкровення, і нехай навіть не суворо буддистського.
«Я усвідомив, що це не важливо, – сказав він. – Ніщо з цього не є важливим, тому що все добре, у всіх нас все буде добре».
Венчурний інвестор з Китаю, який стояв поруч, повністю повернувся у сучасний світ. Він розповідав молодому засновникові стартап-компанії, що спеціалізується на «виведенні компаній до раунду інвестицій серії А. Без будь-якої іронії він додав: «Нам варто поспілкуватись».