Ефект спостерігача: бачити означає змінювати

Дивлячись на щось, ви змінюєте це. Це стосується людей, тварин та навіть атомів. Ось як ефект спостерігача спотворює наше бачення і як ми можемо використовувати собі на користь.

***

Коли ми оцінюємо чиюсь поведінку, ми часто забуваємо враховувати фактори, що спотворюють наші спостереження. Ми вбачаємо у поточній поведінці людини образ того, як вона себе поводить у житті загалом. Але насправді усі ми змінюємо нашу поведінку, коли знаємо, що за нами спостерігають. Ви коли-небудь ведете себе взірцево, коли знаходитесь самі вдома? Аби краще зрозуміти інших людей, нам потрібно пам’ятати про ефект спостерігача: коли ми на щось дивимось, ми це змінюємо, і деякі явища трапляються лише тоді, коли є глядачі.

Ефект спостерігача не універсальний. Місяць продовжує обертатись навколо Землі незалежно від того, направлений на нього телескоп чи ні. Але як деякі речі, так і люди можуть змінюватись у разі спостереження за ними. Тому перед тим як судити про чиюсь поведінку, варто запитати себе, чи це природна поведінка людини, чи вона змінила її, тому що ви на неї дивитесь. Наявність глядачів, так чи інакше, завжди впливає на нас. І коли за нами стежать, ми діємо інакше.

Ефект спостерігача в науці

Ефект спостерігача виникає у багатьох наукових сферах.

Фізик Ервін Шредінгер продемонстрував справжню силу спостереження. У своєму найвідомішому мисленому експерименті Шредінгер просить нас уявити кота, якого замкнули в коробці з радіоактивною речовиною, яка вб’є або не вб’є його через одну годину. До відкриття коробки кіт перебуває у суперпозиції (коли два стани співіснують), тобто кіт одночасно живий і мертвий. Лише спостереження остаточно переводить кота в один із станів, виводячи його із суперпозиції.

(Хоча Шредінгер приводив цей приклад у якості аргументу проти теорії Ейнштейна щодо суперпозиції квантових станів, аби продемонструвати її абсурдність, він набув популярності як мислений експеримент про ефект спостерігача.)

В біології, при спостережені за тваринами у їхньому природному ареалі, важливо знайти спосіб робити це, не порушуючи спокою тварин. Інакше їхня поведінка навряд чи буде природною, оскільки більшість тварин (включаючи людей) змінюють лінію своєї поведінки, коли за ними спостерігають. Приміром, Кріштіан Дамса (Cristian Damsa) та його колеги прийшли до висновку у дослідженні «Heisenberg in the ER», що ймовірність того, що пацієнтів психіатричної лікарні необхідно буде заспокоювати ліками, втричі менша, коли вони знаходяться під наглядом. Лікарі та медсестри миють руки частіше, коли вони знають, що за їхньою гігієною слідкують. У ході інших досліджень також було встановлено, що тварини у зоопарку проявляють певні поведінкові патерни лише в присутності відвідувачів, зокрема вони гіперпильні та часто оглядаються.

Загалом ми змінюємо свою поведінку, коли очікуємо, що за нами спостерігатимуть. У 18-му столітті філософ Джеремі Бентам (Jeremy Bentham) з думкою про це спроектував в’язницю у стилі паноптикуму, яка базувалась на ідеї його брата Самуеля. План в’язниці розроблено таким чином, що усі камери розташовувались навколо наглядової вежі, з якої за в’язнями міг спостерігати охоронець, але вони не знали, чи за ними спостерігають чи ні. Бентам вважав, що це змусить їх поводитись краще і зменшить кількість персоналу. Ця концепція так і не була реалізована на практиці, однак сучасна поширеність відеонагляду часто порівнюється з паноптикумом. Ми не знаємо, коли за нами спостерігають, а тому поводимось так, ніби за нами спостерігають постійно.

Однак ефект спостерігача має подвійне дно. Спостереження змінює те, що стається, однак воно також змінює наше сприйняття того, що стається. Давайте розглянемо і цей феномен.

Упередженість спостерігача

Вплив спостереження видається куди складнішим, коли ми намагаємось розібратись, як кожен з нас фільтрує те, що він бачить, через власні очікування, припущення та упередження. В кінці кінців, це не випадковість, що подвійний сліпий метод (при якому ні дослідник, ні об’єкт дослідження не отримує будь-яку інформацію, яка може вплинути на їхню поведінку) став золотим стандартом у дослідженні живих створінь. Упередженість спостерігача виникає тоді, коли ми помічаємо те, що ми очікуємо помітити, або впливаємо своїми діями на те, що трапляється. Учені можуть сприяти певним результатам, хоча і не мають такого наміру.

Дослідник, який піддався упередженості спостерігача, з більшою ймовірністю робитиме хибні інтерпретації, що призведе до неточних результатів. Наприклад, автори дослідження протитривожного препарату знають, яка група отримує плацебо, а яка – справжні ліки, а тому вони схильні засвідчити, що остання група виглядає спокійнішою, тому що вони цього очікують.

Суть в тому, що ми часто бачимо те, що очікуємо побачити. Наша упередженість змушує нас враховувати недоречну інформацію при оцінці дій інших людей. Ми також впускаємо минулий досвід у наше теперішнє і дозволяємо йому забарвити наше сприйняття. Приміром, якщо хтось вам робив боляче в минулому, ви навряд чи будете очікувати від цієї людини щось хороше.

Упередженість суб’єкта дії-спостерігача

Ще одним фактором ефекту спостерігача, якому ми піддаємось, є наша схильність пояснювати поведінку інших людей їхніми вродженими якостями. Однак власну поведінку ми пояснюємо зовнішніми обставинами. Це явище називається упередженістю суб’єкта дії-спостерігача.

Наприклад, учень, який отримав погану оцінку за контрольну роботу, списує все на свою втому або незрозуміле формулювання питань. Водночас, той самий учень пояснює погану оцінку однокласника тим, що він недостатньо розумний або погано підготувався. Якщо ми запізнюємось на зустріч з другом, ми скаржимось на дорожні затори. Але якщо запізнюється наш друг, ми вважаємо, що він не вміє розраховувати час. Коли ми бачимо пост нашого друга в соцмережах, де він чудово проводить час, ми припускаємо, що все його життя таке насичене та веселе. Коли ми робимо пост про те, як ми розважаємось, нам це здається аномальною подією у загалом доволі нудному житті.

Ми у різній мірі знаємо власне життя та життя інших людей. Спостерігаючи, ми бачимо лише те, що нам показують, а не передумови та мотивацію. Коли справа стосується нас, ми маємо перед очима повну картину нашої поведінки, а у випадку інших – лише кінцевий результат. Тому перед тим як судити про дії інших людей, слід вивчити контекст їхнього життя.

Висновок

Ми можемо використовувати ефект спостерігача собі на користь. Наявність стороннього спостерігача може допомогти нам змінити нашу поведінку. Наприклад, відвідування спортзалу з другом означає, що він знатиме, якщо ми не підемо туди, а тому ми з меншою ймовірністю будемо сачкувати.  Якщо ми будемо писати у Твіттері про прогрес нашого проекту, це посилить наше почуття відповідальності. Навіть саме по собі встановлення на комп’ютері програми, яка відслідковує частоту використання соцмереж, може зменшити час, який ми на них витрачаємо.

При цьому якщо ми хочемо мати тверезий погляд на дійсність, нам варто враховувати те, що сам факт спостереження може спотворювати результати спостереження. Ці знання можуть допомогти нам у повсякденному житті. Наприклад, ви не робитимете таких хибних припущень, як те, що активна участь співробітника на нараді свідчить його продуктивність на робочому місці, або що діти поводитимуться на дитячому майданчику так само, як вдома. Усі ми поводимось інакше, коли ми знаємо, що на нас дивляться.