Як стати впевненішим?

...змирившись із сумнівами у собі.

1. Тримайте перед собою чітку ціль
На особистому рівні сумніви мають підступну властивість пробиратись в усі аспекти життя, перетворюючись таким чином з тимчасового стану на частину особистості. Судячи по розмовам з друзями та колегами, я далеко не один у цьому.
Я помітив, що коли я почуваюсь особливо непевним щодо певної ситуації, мені допомагає зупинитись і провести якомога об’єктивніший аналіз. Яка у мене база знань, і які навички я здобув нещодавно? Якщо першого може бути недостатньо, то останнє часто переконує мене, що я можу навчатись, і при цьому дуже швидко.
Моя порада: задавайте собі конкретні запитання, а не екзистенціальні. Замість того щоб намагатись визначити свій базовий рівень компетенції як людини (через що ви неминуче накрутите себе), просто запитайте себе, чи здатні ви виконати поточне завдання. Якщо відповідь «так» (навіть якщо це тільки орієнтовне «так»), зосередьтесь на «чому».
Моя мама – одна з найвпевненіших у собі людей, яких я знаю. Але оскільки вона теж людина, у неї в житті траплялись моменти, коли вона почувалась нездатною впоратись з певним завданням. Один з таких випадків стався у 1986 році: їй було 30, вона жила в Сан-Франциско і тільки-но отримала престижну посаду графічного дизайнера на місцевому телебаченні, на яку претендувало більше 100 кандидатів. У неї в команді були одні чоловіки, окрім її начальниці, яка прийняла фінальне рішення про те, щоб її узяти в штат.
«Мені було дуже страшно, тому що я відвідала лише один урок з комп’ютерної графіки, і ніколи до цього не працювала на телебаченні, – призналась вона нещодавно. Але їй пощастило, її начальниця була хорошим керівником. – Вона сказала, що найняла мене через мої дизайнерські навички, а решта працівників, з ІТ-відділу, зможуть навчити мене усьому іншому».
Тим не менш, її щоденні обов’язки вселяли в неї страх. Вона повинна була навчитись працювати багатьма пристроями і зрозуміти, як виводити графіку на екран в прямому ефірі. На початку це було виснажливим: вона йшла на роботу, а повернувшись додому, все одно продовжувала працювати, до ночі вивчаючи різні довідники та інструкції. Вони робила помилки, вчилась на них, і через три чи чотири місяці вона знала більше, ніж, як їй здавалось, це можливо, переважно завдяки тому, що її начальниця вірила в її потенціал.
На жаль, не усім нам щастить з такими начальниками. Відповідно, вам самим необхідно постійно нагадувати собі, що те, що ви зараз не знаєте усього, не означає, що ви обов’язково провалитесь. Якщо вас нещодавно найняли на роботу, підвищили, або ви загалом знаходитесь у новому та професійно складному середовищі, яке змушує вас виходити за межі зони комфорту, на це, як правило, є своя причина.
«Щодо мене, то коли з’являється якась нова можливість, і я ще не знаю, як це робити, то мене долають сумніви… а раптом виявиться, що у мене це погано виходить? – поділилась із редакцією журналу New York Magazine у відео про синдром самозванця гумористка та актриса Сашір Замата (Sasheer Zamata). – Але потім я себе заспокоюю тим, що якщо мені вже запропонували таку можливість, то значить, я достойна її, і немає ніяких підстав боятись, що я раптово втрачу свої навички і талант, і не впораюсь».

2. Грайте роль
Більшість з нас не народжуються експертами – вміння щось робити потребує практики. Навчаючись у школі, Крістіна Алонсо (Cristina Alonso) обожнювала дослідницький елемент в журналістиці: «Вже з років 13 мені настільки подобалось читати, що я на цілі години занурювались в різноманітні теми і питання, – розповідає вона. Однак коли справа дійшла до проведення інтерв’ю, ситуація була протилежною. – Я просто ненавиділа проводити інтерв’ю! Я завжди дуже нервувала і переживала, що мої питання здаватимуться тупими або очевидними».
Крістіні не полегшало отак одразу. Вона з часом почала комфортніше себе почувати, тому що їй доводилось брати дуже багато інтерв’ю: вона вже більше шести років працює професійним журналістом і сьогодні займає посаду штатного кореспондента інтернет-порталу про туризм Travel + Leisure México. З кожним інтерв’ю вона все менше хвилювалась, що дозволяло їй розслабитись і насолоджуватись процесом замість того, щоб намагатись передбачити кожен свій наступний крок. «У мене більше немає почуття, що я повинна довести усім, що я суперкмітливий інтерв’юер, – відзначає вона. – Я ставлюсь до інтерв’ю, як до розмови, у ході якої я просто хочу познайомитись з людиною і дати їй можливість розповісти про себе та про те, чим вона займається».
Грати роль – це не обов’язково означає «вдавати», хоча від цього теж є користь. Головне – це вплутатись в бій і просто виконувати роботу, навіть якщо ви не відчуваєте себе на 100 відсотків упевненим у своїх силах. Ваші навички покращуватимуться по мірі того, як ви їх практикуватимете.

3. Задавайте питання
Як показує досвід, коли намагаєшся приховати невпевненість, вона лише посилюється. Коли ви почуваєтесь невпевненим на рівні інстинктів, задавати питання складно, вам може здаватись, що на вас наводять прожектор, коли вам хочеться залишитись непомітним. Але у багатьох ситуаціях запитання – це важливий інструмент: чим комфортніше вам стає задавати уточнюючі питання, тим легше вам доведеться у подальшому.
Це особливо стосується мене як репортера. На початку кар’єри я дуже неохоче зупиняв співрозмовника, аби уточнити щось або попросити його пояснити мені якусь річ, у якій я не дуже тямив, – мені було страшно, що я виглядатиму некомпетентним або тупуватим. Однак ця неохота завжди вилазила мені боком, тому що складно написати чітку і зрозумілу статтю, коли ти сам не розбираєшся в темі.
По мірі того, як мій комфорт під час інтерв’ю зростав (по великому рахунку, завдяки тому, що я інтерв’ював все більше і більше людей), мені ставало легше задавати «базові» питання. І як тільки мої навички задавати уточнюючі запитання укріпились, я став кращим журналістом. Ось вам і приклад позитивного циклу, який саме себе покращує.

4. Використовуйте сумніви собі на користь
У правильній кількості сумніви в собі можуть покращити ваш підхід до професійного та особистого життя. Для цього необхідно підтримувати (часом ненадійний) баланс між тим, щоб визначити свої відносно слабкі сторони, і тим, що не впадати через них у відчай. Прогрес почнеться тоді, коли ви зосередитесь на тих аспектах, які вам потрібно покращити, і знайдете необхідну інформацію, підтримку та поради, які допоможуть вам на шляху до самовдосконалення.
«Я вважаю, що наявність невеличкого сумніву в собі – це абсолютно нормально, оскільки це змушує вас продовжувати задавати питання, – розповіла редакції журналу New York Magazine кліматолог та письменниця доктор Кейт Марвел (Dr. Kate Marvel). – Це як раз те, чим ми, науковці, і займаємось – задаємо питання».
З цієї точки зору самокритика не обов’язково ворог впевненості в собі, а радше інструмент для досягнення кращих результатів. «Насправді, самокритика – це невід’ємна частина моєї особистості, – також призналась актриса Грета Лі (Greta Lee). – Я якимось дивним чином змирилась з цією негативною звичкою і навчилась використовувати її собі на користь».
У випадку Крістіни Алонсо впевненість у собі – це більше ніж, впевненість у власних силах і вміннях у певний ситуації. «Це більше вірити в себе, в свої таланти та сильні сторони, однак при цьому не припиняти навчатись та розвитись», – відзначає вона. Таке визначення підкреслює важливість впевненості в собі, але й водночас залишає місце для сумнівів, які не варто придушувати, а навпаки прислухатись до них та зробити правильні висновки.

*Саме для вас щотижня ми обираємо і перекладаємо трендові бізнес статті з кращих світових видань: Entrepreneur, Harvard Business Review, Fast Company, The New York Times та ін. Якщо знаєте цікаві джерела або окремі статті — пишіть на цей мейл: marketing@coworkingplatforma.com, ми обов'язково їх візьмемо до уваги та перекладемо для нашої спільноти! Information makes the world go round!