Колективно працюєте над творчим проектом?

Резиденти творчої майстерні Adobe Ізабель Лі (Isabel Lea) та Аарон Бернштейн (Aaron Bernstein) розкажуть про те, що необхідно для забезпечення гарної співпраці.

Незважаючи на те, що в процесі творчості людина бере натхнення з багатьох джерел, під час фізичного акту творіння вона часто самотня. Процес самостійного втілення концепції за допомогою слова, пензля чи фотографії набуває певної чистоти, коли в ньому відсутній момент змагання з іншими.

Однак часом переваги роботи на самоті переоцінюють. Найкращі творчі союзи поєднують взаємодоповнюючі один одного навички та точки зору заради створення чогось більшого, ніж усі ці окремо взяті елементи разом. Якщо пощастить, у процесі колективної творчості ви можете отримати підтримку та розширити свої горизонти далеко за межі того, чого ви могли б досягнути самостійно.

Дизайнер з Великобританії Ізабель Лі та фотограф із США Аарон Бернштейн знайшли одне одного. Вони обидва є резидентами творчої майстерні, які познайомились в рамках програми в травні минулого року. Ізабель та Аарон одразу зрозуміли, що доповнюють одне одного, та вирішили спільно працювати над проектом, що об’єднує їх професійну компетенцію та інтереси: мову (у випадку Лі) та їжу (у випадку Бернштейна). Незважаючи на те, що спочатку цей проект було запропоновано в якості разової акції, спрямованої на візуалізацію фразеологізмів з усіх куточків світу, пов’язаних з продуктами харчування, його масштаби було розширено з метою дослідження взаємозв’язків між мовою та їжею в різноманітних джерелах візуальної інформації (першу серію фотографій було опубліковано в грудні, а другий випуск, в якому редакційна комісія досліджує якийсь різновид англійської культури, побачить світ наприкінці зими).

Для Лі та Бернштейна цей процес був перевіркою на витривалість: він був водночас і непростим, і приємним. Нещодавно ці двоє зустрілись, щоб поміркувати про те, що необхідно для створення успішного творчого союзу. Нижче ми пропонуємо вам ознайомитись з висновками, зробленими під час їхньої бесіди. Ви дізнаєтесь про те, як знайти правильного партнера, як спільно працювати, незважаючи на різні часові пояси, і чому одна голова добре, а дві краще, коли справа стосується подолання перешкод та прийняття ризикованих рішень.

 

Запитайте себе: «Чи відчуваю я симпатію, довіру та повагу до цієї людини?»

Можливо, це очевидно, однак так важливо, щоб людина, з якою ви починаєте працювати над творчим проектом, вам подобалась, оскільки ви будете з нею багато спілкуватись. «З тобою я спілкуюсь більше, ніж з будь-ким іншим ­– як з мамою», – говорить Бернштейн Лі.

Довіра та повага також є не менш важливими. Ізабель та Бернштейн – дуже творчі особистості, проте вони працюють у різних сферах. «Ми поважаємо галузі професійної компетенції одне одного, – зауважує Лі. – Гадаю, іноді корисно працювати з кимось, хто дещо тямить у справі, якою ти займаєшся, і водночас може щось порадити, поглянувши на речі зі сторони».

 

“Ми можемо відкрито зізнатися  одне одному в тому, що не знаємо, що робимо, і чим все це закінчиться. І це добре, оскільки ми отримаємо підтримку і продовжимо діяти замість того, щоб все кинути і поховати наш проект серед таких самих «напівготових”
Автор: Ізабель Лі

«Я зовсім не впевнений в своїх силах, коли справа стосується графічного дизайну. Якщо я знаю, що можу зліпити якусь реальну нісенітницю в Illustrator і показати тобі, не відчуваючи при цьому осуду, це прояв глибокої довіри, – додає Бернштейн. – Потім ти можеш надіслати мені фото з айфона, запропонувавши щось стосовно композиції, і це нормально. Такі речі дають нам простір для розвитку своїх навичок».

Взаємовідносини, в основі яких лежить повага до компетенції та думки одне одного, а також така беззаперечна довіра, що будь-яка навіть найбезглуздіша спроба покращити проект буде сприйматись серйозно, дають поштовх рухатись вперед.

«Гадаю, ти знаєш, що спільна робота є успішною, коли ти відчуваєш свою відповідальність, але при цьому тебе не оцінюють, і в тебе складається враження, що людина довіряє тобі виконати свою роботу, – зауважує Лі. – Можливо, іншим це не завжди зрозуміло, проте ми наразі дійшли до тієї межі, коли на запевнення одне одного типу: «Ні, ні, повір мені, це спрацює», кажемо: «Ну добре». Це дійсно важливо для того, щоб прибрати перепони на шляху до бажаного».

Зосередьтесь на відповідальності

Більшість людей, які розпочали працювати над довготривалими креативними проектами, вам скажуть, що ви певною мірою перегорите тим, що послугувало для вас поштовхом до дій. «Закинути проект так просто, коли тільки ти за нього і відповідаєш», – зауважує Лі. Якщо ж ви працюєте в команді, то махнути на все рукою стає набагато складніше.

Звісно, найкращі партнерські взаємовідносини цим не обмежуються. Спочатку амбіційні проекти є хаотичними. На цьому етапі ще не зрозуміло, що з них вийде, та яким чином вони будуть розвиватися, що водночас і бентежить, і хвилює.

Для Лі і Бернштейна те, що починалося як разова акція, спрямована на візуалізацію фразеологізмів з усіх куточків світу, пов’язаних із продуктами харчування, перетворилось на вивчення взаємозв’язків між мовою, їжею та культурою (слід визнати, що це великий полігон для дослідження).

«Іноді, коли тобі доводиться говорити із самим собою по Slack або iMessage, тобі вдається вирішити проблему».

«Оскільки [цей проект] настільки безмежний, я б ніколи не впорався із ним самостійно, – визнає Бернштейн. – Не думаю, що з таким самим завзяттям прагнув би досягнути своєї кінцевої мети, якби працював сам, оскільки це мене лякає. У мене в голові таке не вкладається».

Головне – знайти того, хто вас не лише підтримає, але й змусить просунутися далі тієї межі, якої ви досягли самостійно. «Це один із тих моментів, про який не знаєш доти, доки не спробуєш, і це працює, – каже Лі. – Ми зробили цей один проект, але потім відкрилося так багато нових можливостей, що не скористатись ними здається безглуздим».

 

Ми тестові слухачі один одного

Завдячуючи спільній роботі з партнером можна подолати такі проблеми, як синдром самозванця (психологічне явище, коли людина не в змозі визнати, що її досягнення є результатом її власних зусиль та здібностей). «Ми можемо відкрито зізнатися одне одному в тому, що не знаємо, що робимо, і чим все це закінчиться. І це добре, оскільки ми отримаємо підтримку і продовжимо діяти замість того, щоб все кинути і поховати наш проект серед таких самих «напівготових», – каже Бернштейн.

Однак не менш важливо мати того, хто розуміє ультраспецифічні труднощі, з якими ти зіштовхуєшся. Під час другої фотозйомки, під час якої було використано пиріжки із м’ясом, підготований Лі пакет з інгредієнтами не прибув вчасно. Бернштейн всіляко намагався знайти все в американських гастрономах.

«Власне кажучи, я був змушений пекти їх під керівництвом твоєї бабусі, – сказав він Лі. – Гадаю, це теж один із моментів, коли замість того, щоб приймати близько до серця всі ці дрібні стресові ситуації та проблеми, які в індивідуальних проектах виводять тебе із стану рівноваги, ти такий: «Так, Ізабель розуміє, чому я так через це переймаюсь».

 

Усвідомте той факт, що різниця у часі може зіграти вам на руку

Коли ви живете та працюєте на різних континентах, виникає ряд певних труднощів. «Це складно, оскільки вимагає від нас високої організації, – зауважує Лі. – Все, що потребує фізичної, особистої співпраці, має бути заплановано заздалегідь. Окрім цього, через різницю у часі часто неможливо поділитися тим, що тебе бентежить в режимі реального часу.

Однак Лі і Бернштейн зрозуміли, що завдяки відстані деякі форми комунікації стають простішими. П’ятигодинна різниця в часі «означає, що я можу залишити тобі щось зранку», – каже Лі Бернштейну. Він часто виконує роботу, коли вона вже пішла спати, і врешті, коли вона прокидається, «якісь результати вже є».

«Іноді, коли тобі доводиться говорити із самим собою по Slack або iMessage, тобі вдається вирішити проблему, – стверджує Бернштейн. – До того моменту, коли я прокидаюсь, все вже розкладено по поличкам».

«Або ось ще приклад, коли хтось із нас такий: «Ладно, на тобі три варіанти. Думаю, другий, четвертий і шостий», – говорить Лі. – Потім ти встаєш і читаєш «так, згоден, другий, четвертий і шостий». І ти вже ніби і сам це знав, але приємно отримати підтвердження своєї правоти».