Як перетворити інтуїцію на практичний інструмент для посилення креативності

Ми знаходимо унікальні рішення завдяки не відповідям, які нам дають інші, а питанням, які ми самі собі задаємо. Ось як встановити зв’язок зі своєю інтуїцією.

Уявіть, якби перед виконанням творчого завдання вам потрібно було б стати поряд зі столом і виголосити наступне:

Співай в мені, Музо, і розкажи крізь мене історію

Про цього клієнта, який великодушно найняв мене

Щоб я його прославив

І допоміг розкрутити його бренд

На священних просторах інтернету.

Смішно, правда? Однак тисячі років люди вважали інакше. Протягом усієї історії творці, такі як ті давньогрецькі поети, яких ви вивчали у школі, приступали до роботи лише після звернення до Музи. На їхню думку, без цього вони були нездатні на творчість.

Хоча це здається безглуздим, та ми і досі страждаємо від віддаленої луни цих вірувань. Сьогодні перед тим як щось почати, ми звичайно ж звертаємось не до Музи, а до інших речей: трендів, досліджень, наставників, профільних експертів або ж просто «експерта», з яким нам потрібно зустрітись на каву і обговорити передові практики.

Ми шукаємо відповіді «десь там». Ми ніяк не контролюємо нашу креативність. Вочевидь.

Однак у всіх нас є вроджений інструмент, який дозволяє нам проявляти ініціативність щодо своїх здібностей: інтуїція. На жаль, ми уникаємо обговорення цього інструменту, оскільки його часто розглядають (в основному ті, хто розподіляє бюджет), як дещо подібне до практики звертання до давньогрецького божества із проханням зробити нашу роботу за нас.

 

Чому інтуїція не сприймається серйозно у бізнесі

Проводячи дослідження для своєї нової книги, я знайшов незліченну кількість визначень, що таке інтуїція. Альберт Енштейн називав її «відчуттям порядку, що приховується за зовнішнім хаосом». Ця концепція ретельно вивчалась авторами Джоном Нейсбіттом (який визначав інтуїцію, як «знаходження смислу в даних») таМалкольмом Гладуеллом («швидке пізнання»), в той час як у бізнесі такі підприємці, як Чейз Джарвіс, генеральний директор CreativeLive, та навіть Джефф Безос часто називають інтуїцію внутрішнім гідом, який допомагає приймати кращі рішення. Психологи Гері Кляйн (Gary Klein) та Герд Гігеренцер (Gerd Gigerenzer) пишуть, що наша здатність знаходити закономірності та збіги між ситуаціями допомагає нам робити кращі висновки (Кляйн) або відсіювати неважливу інформацію в пошуках тієї, що нам потрібна (Гігеренцер).

Як її не визначай, інтуїція здається не дуже практичним інструментом. Щоб покращити навички її використання, нам доведеться – що? – пережити купу всього і надіятись, що наша інтуїція посилиться? Тому світ бізнесу більш схильний вважати, що загальноприйняті погляди, трендові нові тактики або поради експертів набагато корисніші інтуїції, оскільки вони більш конкретні.

 

Сила інтуїції реальна

Що якби ми могли зробити інтуїцію також конкретною? Переваги цього здаються занадто великими, щоб не спробувати. Я певен, ви знаєте, про які переваги йдеться мова: в якийсь момент ви просто бачите рішення і все. Це ніби миттєвий генератор ясності, ви раптово знайшли усі свої відповіді. Уявіть, якби ми могли свідомо користуватись такою штукою!

Що ж, якщо поглянути на саме слово, то я думаю, ми можемо. «Інтуїція» походить від латинського «intueri», що всього лиш означає «розглядати». Припустіть, що, можливо, найкреативніші із нас не мають ніякого дару або особливого натхнення, якого не вистачає нам. Припустіть, що найкращі з нас є просто майстрами розглядання світу.

Ми також можемо опанувати цей навик, якщо змінимо одну річ в тому, як ми приймаємо рішення на роботі: нам потрібно перестати випитувати правильні відповіді в інших і почати задавати собі кращі питання.

Покращивши власну здатність ставити правильні запитання, ми перестанемо бути експертами і почнемо бути дослідниками. Експерти знають, що працює в середньому чи загалом, а дослідники шукають докази та факти. Вони можуть знати усталені істини, однак вони більше звертають увагу на своє унікальне середовище. Вони вважають, що ключ в контексті.

Наш контекст має три важливих змінних, жодна з яких не враховується у поширених поглядах або передових практиках. Цими змінними є:

  • Ви (людина чи люди, які виконують роботу)
  • Ваша аудиторія (людина чи люди, які отримують результат роботи)
  • Ваші ресурси (засоби, за допомогою яких робота виконується)

Якби ми будували нашу роботу на відповідях, які ми можемо отримати в межах цього контексту, а не на абстрактних або надихаючих ідеях, які ми шукаємо «десь там», ми б ліпше підбирали та адаптували рішення до нашої ситуації. На мою думку, процес загострення нашої інтуїції далеко не поверхневий, а досить практичний.

 

Реалізовуємо інтуїцію на практиці

Є багато прикладів директорів та організацій, які осягнули силу інтуїції у прийнятті творчих рішень. Ось лише декілька з них:

  • Спочатку маловідомий профіль компанії-видавця довідників та лексичних словників «Мерріам-Вебстер» у твіттері став одним із самих веселих і улюблених профілей у цій соцмережі завдяки дослідженню першої частини свого контексту – самого себе. «Давайте покажемо світу, наскільки ми веселі та актуальні», – вирішила директор по цифровим технологіям Ліза Шнайдер (Lisa Schneider). Скоріше заглибленість у себе, ніж загальні поради, стали рушійною силою креативності компанії.
  • Коли Death Wish Coffee перетворилась із маленької кав’ярні на інтернет-бренд світового масштабу, її засновник Майк Браун досліджував своїх клієнтів. Він зрозумів, що вони п’ють каву не з тих самих причин, що і середньостатистичний кавоман, і тому бренд і продукт компанії під назвою Death Wish (в перекладі «жага смерті») ідеально підходять таким споживачам. «Давайте створимо найміцнішу каву у світі», – подумав Майк. Для нього клієнт – це орієнтир, а не експерт.
  • Коли Мікаел Чо (Mikael Cho) запустив сайт для обміну стоковими фотографіями Unsplash, у нього майже не було часу та бюджету на розвиток свого бізнесу. У нього було лише декілька раніше придбаних стокових фотографій, один вечір, знання безкоштовних цифрових інструментів (таких як Tumblr) та форуми спільнот (такі як Hacker News). Він прийняв ці стримувальні, однак унікальні фактори і погрузився у творчий процес. Він дослідив доступні йому ресурси і замість того, щоб слідувати «передовим практикам», вирішив розробити власні.

На цих та десятках інших прикладів можна відзначити схожу поведінку творчих людей, які ламають стереотипи і грають роль дослідників, покладаючись на власну інтуїцію.

Вони починають з того, що задають собі – як я його називаю – пускове запитання щодо їхньої конкретної ситуації, на яке можна відповісти лише після певних роздумів або випробовувань.

Далі вони ставлять собі контрольне запитання, аби переконатись, що обраним шляхом дійсно варто іти, навіть якщо це суперечить усталеній традиції (і майже завжди воно того варте).

Приміром, відповідаючи на пускове запитання «Чого ми прагнемо досягти в рамках нашої маркетингової компанії?», керівники компанії «Мерріам-Вебстер» розуміли, що хочуть показати світу, наскільки вони веселі та актуальні. Далі вони задали собі контрольне запитання: «У чому наша найбільша перевага, яка допоможе нам досягнути поставленої цілі?». На відміну від дещо консервативного та статечного підходу до маркетингу, вони продемонстрували, наскільки вони кмітливі та запальні люди. Вони лексикографи, які документують популярний вжиток мови, тобто спостерігають за поп-культурою. Вони не встановлюють правила, однак відслідковують зміни в них.

Незалежно від питань, які ми ставимо самі собі, ми можемо контролювати свою креативність, прислухаючись до інтуїції. Для цього нам потрібно навчитись краще розуміти світ навколо нас. Врешті-решт, ми знаходимо унікальні рішення завдяки не відповідям, які нам дають інші, а питанням, які ми самі собі задаємо. Тому наступного разу, коли вам потрібно буде проявити креативність, пропустіть частину, де ви звертаєтесь до Музи, і спробуйте зробити дещо практичніше – довіритись власній інтуїції.