Що ще створювати після культового логотипу?
Ви можете створити просто дивовижний логотип, але успіх візуальної ідентичності бренду залежить від зовнішніх факторів, зокрема від долі самої компанії. Оскільки немає жодних гарантій, що один великий прорив приведе до іншого, дизайнери логотипів Apple, Google та Pinterest усвідомлювали, що їм слід встановити власні показники успіху.
1977 рік. Роберт Джейнофф (Robert Janoff), який сім років назад закінчив коледж, працював у рекламній компанії Regis McKenna у місті Пало-Альто, штат Каліфорнія. Intel була одним із його найбільших клієнтів.
Одного дня до офісу компанії зайшов чоловік, який тримав у руках пристрій, що віддалено нагадував друкарську машинку. Довговолосий чоловік, одягнений у джинси з дірками, шукав людину, яка розробляла рекламу для Intel. Його звали Стів Джобс, і він дуже хотів, аби Джейнофф придумав логотип для його нової компанії, який би красувався на комп’ютері Apple II.
Єдиною вказівкою Джобса було «головне, щоб він не був милим». Джейнофф узявся за роботу над тим, що з часом стане одним із найбільш культових логотипів на планеті. Він обігрував образ складної ІТ-компанії, названої в честь простого фрукту, зосередившись на формі яблука та додавши слід від укусу для масштабності і різнокольорові смуги, які символізували лінії, що з’являлись на екрані комп’ютера в режимі тестування.
Він представив лише цю одну ідею Джобсу. «Я придумав лише один варіант. Це був єдиний подібний випадок у моєму житті, – згадує Джейнофф. – Мені було настільки ясно, що це саме те, що треба, що я не бачив більше ніяких альтернатив».
Оригінальний «райдужний» логотип за авторством Роба Джейноффа. Зображення надано Apple Inc.
На щастя, Джобс схвалив логотип, і хоча в подальшому він був дещо видозмінений, оригінальний дизайн Джейноффа зберігся.
«Сьогодні, коли я прохожу по залу очікування аеропорту, і всі сидять у своїх ноутбуках, звідусіль на мене дивляться маленькі білі логотипи, – розповідає Джейнофф. – Це чудова відрада – всюди бачити плоди своєї праці».
Здається, що життя Джейноффа змінилось в той же день, коли він розробив цей логотип, однак пройшли роки, доки Apple стала багатомільярдним гігантом у сфері технологій, і доки її логотип відклався у головах споживачів. І реальність така, що, якби Apple не досягла такого успіху, прекрасний логотип Джейноффа міг би канути в Лету.
В цьому і заковика розробки логотипу: його успіх залежить переважно від зовнішніх факторів, зокрема від долі самої компанії. Оскільки немає жодних гарантій, що один «великий прорив» приведе до іншого, дизайнерам слід встановити власні показники успіху.
Шістдесятитрьохрічна Рут Кедар (Ruth Kedar), дизайнерка оригінального логотипу Google, давним-давно змирилася з цією реальністю. «Я впевнена, що, якби Google не досягнула таких висот, а її логотип не став найвпізнаванішим на планеті, ви зараз би зі мною не розмовляли», – зауважує вона.
Спільний знайомий представив Кедар Сергію Бріну та Леррі Пейджу, коли вона викладала у Стенфордському університеті. Вона була відома своєю далекоглядністю і зацікавленістю в мистецтві та технологіях, тому двоє засновників звернулись саме до неї з проханням розробити для них логотип. Використовуючи унікальний шрифт Catull, Кедар прагнула створити лого, яке було б цікавим, інноваційним, відмінним від інших та мало б антиноменклатурний відтінок.
Варіанти знаменитого логотипу Google за авторством Рут Кедар. Зображення публікується з дозволу Google Inc.
Брін та Пейдж уподобали логотип, який залишався незмінним до 2015 року, назавжди закарбувавшись у пам’яті споживачів.
«Ми відкрили дуже маленьку компанію з великим баченням, але ніхто з нас не міг уявити, що ми прийдемо туди, де ми зараз. І те, що логотип посприяв цьому розвитку і розвивався разом з компанією усі ці роки, було моїм найбільшим успіхом», – розповідає дизайнерка.
Однак, як і у випадку Джейноффа, Кедар не стала вмить відомою та багатою. Хоча реакція суспільства була позитивною, бракувало широкого висвітлення у ЗМІ, схвальних відгуків споживачів та колег по цеху. Завершивши роботу над логотипом, Кедар продовжила викладати у Стенфордському університеті, а згодом перекочувала у світ онлайн-маркетингу, більше зосереджуючись на своїй дизайнерській фірмі Kedar Designs.
«Успіх – це не сертифікат, який обіцяє вам попутний вітер у подальшому, – зазначає Кедар. – Бо правда в тому, що, якщо після цього все складатиметься надзвичайно добре, звідки ви черпатимете натхнення?»
Світ почав звертати увагу на Кедар лише після десятої річниці Google, що відбулася у 2008 році.
З жінкою, яка створила логотип Google, захотіли познайомитись не лише американські ЗМІ, а й журналісти з усього світу, у тому числі з Бразилії, Ізраїлю та Аргентини.
«Мною, безсумнівно, почали значно більше цікавитись, – розповідає вона. – З’являлось багато можливостей, яких би у мене не було, якби не були опубліковані усі ті статті». Це допомогло їй здобути більше клієнтів для розробки логотипів та створити платформу для підтримки молодих дизайнерок, проведення публічних виступів та надихання інших.
Стіна з конструктору Lego Шона Кенні (Sean Kenney), розташована в нью-йоркському відділенні Google. Фото з особистого архіву Рут Кедар
У випадку Джейноффа, можливості почали з’являтись лише після того, як він змінив своє уявлення про те, як має виглядати успіх дизайнера такого культового бренду.
«Я довгий час нікому нічого не розповідав. Я гадав, що людям здавалось, що людина, яка створила логотип Apple, має мати величезну студію дизайну і бути дуже багатою, – зізнається він. – Я не мав ні студії, ні багатства».
Пропозиції роботи, пов’язані з дизайном Apple, почали з’являтись лише після зустрічі з діловим партнером, яка змусила його поділитись своєю історією зі світом.
«Люди обожнюють Apple. Люди обожнюють американське, – згадує Джейнофф слова свого бізнес-партнера. – Після того як я поділився своєю історією на своєму веб-сайті, ми почали отримувати запити від різних компаній, і сьогодні я співпрацюю з міжнародними організаціями з усього світу, виконуючи дуже цікаві завдання».
Оскільки досягнення зовнішнього успіху завжди вимагає більше часу у світі креативу, багато дизайнерів продовжують розширювати своє портфоліо, менше зосереджуюсь на тому, що громадськість одного дня вважатиме успішним, і приділяючи більше уваги підвищенню власної майстерності, зокрема шляхом встановлення поетапних цілей.
«Неважливо, це цілі, повзанні з особистим життям чи підприємницькою діяльністю, суть в тому, що людина визначає для себе чіткий напрямок, – розповідає інструктор з особистісного розвитку та ментор Девід Ніґл (David Neagle) про те, як підтримувати свою мотивацію. – Слід концентруватись не на місці призначення, де можна остаточно зупинитись, а на можливостях вирішувати нові складні і цікаві проблеми, які принесуть досвід та дозволять в майбутньому ставити перед собою цілі іншого ґатунку».
У випадку тридцятиоднорічного Майка Діла (Mike Deal), одного з дизайнерів логотипу Pinterest, успіх не приходив багато років навіть у цифрову епоху. Однак він ніколи і не чекав того, щоб зовнішнє визнання змусило його перейти на щабель вище, це повинно було прийти зсередини.
Оскільки досягнення зовнішнього успіху завжди вимагає більше часу у світі креативу, багато дизайнерів продовжують розширювати своє портфоліо, менше зосереджуюсь на тому, що громадськість одного дня вважатиме успішним, і приділяючи більше уваги підвищенню власної майстерності, зокрема шляхом встановлення поетапних цілей.
«Неважливо, це цілі, повзанні з особистим життям чи підприємницькою діяльністю, суть в тому, що людина визначає для себе чіткий напрямок, – розповідає інструктор з особистісного розвитку та ментор Девід Ніґл (David Neagle) про те, як підтримувати свою мотивацію. – Слід концентруватись не на місці призначення, де можна остаточно зупинитись, а на можливостях вирішувати нові складні і цікаві проблеми, які принесуть досвід та дозволять в майбутньому ставити перед собою цілі іншого ґатунку».
У випадку тридцятиоднорічного Майка Діла (Mike Deal), одного з дизайнерів логотипу Pinterest, успіх не приходив багато років навіть у цифрову епоху. Однак він ніколи і не чекав того, щоб зовнішнє визнання змусило його перейти на щабель вище, це повинно було прийти зсередини.
Оригінальний логотип Pinterest. Зображення надано Хуаном Карлосом Паганом
«Коли цей логотип побачив світ, Pinterest ще не був дуже впізнаваним брендом, тому він досить повільно набував популярності», – розповідає Діл, який навіть до Pinterest мав успішні проекти у своїй кар’єрі, коли йому було близько 23 років. Замість того щоб чекати на якесь визнання, він зосередився на своїй наступній цілі, що привело його у медійну сферу, а згодом – до світу блокчейну.
«Багато дизайнерів та творчих працівників керуються цікавістю, яка, на жаль, іде врозріз із економічним підходом, який полягає у тому, щоб здобути вузьку спеціалізацію та виставляти високу ціну за свої послуги у певній сфері, – пояснює Діл. – Однак творчі люди більш схильні постійно пробувати свої сили у чомусь новому, стрибаючи від одного до іншого в погоні за казковими єдинорогами».
А саме такої філософії вимагає успіх: внутрішньої подорожі індивіда. Вирішивши якусь проблему, працівникам творчого спрямування, озброївшись своїми амбіціями та натхненням, слід рухатись далі, до нових вершин. Інакше життя може перетворитись на трясовину.
«Велич – це не безкінечне прагнення зробити щось краще, ніж раніше. Це, скоріше, постійне вираження того, на якій стадії власного розвитку ви знаходитесь, – додає Ніґл. – Ви повинні налаштовуватись на те, щоб невпинно творити усе своє життя».